Кодеин Purple Drank Майский

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Сушняк, детка, сушняк!

Дай я тебе расколдую, как я недавно посмотрел крутой фильм, только закладки и дурь!

Был такой день, мамаша не дала бабки, а мне уже марцовка мутится, так что решил я схожу в кино да вживу себе закладку. Замутить быстро, изи, так что решил я накидать текстик на Слушай.ру и найти своего дилера.

"Куда пойти киношку глянуть? Давайте релизы офигенные, народ!"

И внезапно, тип на подъеме бухает, меня берет жажда в лице сушни, и я получаю ответ от дилера с ником Кодин.

"Ай, Кодин, мои маны, что ты знаешь про киношки?"

Кодин: "Блатной, знаю ахуенчик! Дай бабки, я быстро закладки замутю!"

"Да иди ты, тип! Деньги я тебе только после закладки дам!"

Кодин: "Окей, тебе братана, схему пропишу, иди сам сходи и поделись, потому что ты мой братик!"

Итак, я получаю от Кодина горячую инфо на свой мобильник. Чемоданчик взял, наркоманские признаки накатили, и я в путь, цепляясь за любую сучку, дабы не упасть куда-нибудь вещами помятся.

Стриты, траффик, все как обычно. Додумался я, приехал, но нигде не найду своих копеек, чтобы билет взять, да и боюсь, что дурь из кармана выпадет. Решил, что медитацию подреже надо бы попрактиковать, окунуться в глубокие размышления и подумать, что делать дальше.

И вот, стою, глазею, а тут какой-то дубосы из-за угла на меня выпилывается.

Дубос: "Че братуха, что ты глазишь? Го на киношку меня сходить!"

"А что у тебя за фильм, мой друг?"

Дубос: "Огонь, братишка! Дутый новый, со смыслом на фиг бред! Давай, пошли!"

Я решил, что нужно согласиться, дружба дружбой, а дурь всегда дурь, даже если не в моих закладках.

И так, мы с Дубосом вместе ишаками дальше шли, братаны стали. Он даже поделился сушней из своего запаса, чтобы моя жажда не сдала.

"Спасибо, дружище! Давай вместе глянем эту дурь!"

Походка у нас была такая, будто вихрем завихренные зори, разбудившие нашу дремучую жопу, мы ступали по пыльным проспектам, катая в руках бесценные закладки, дабы открыть Кодину долбаную пропашку и накатить на яркий свет, такой же яркий, как наше будущее.

Но всю эту муру мы обеднели от принцев и базарных друзей, которые пытались увести нас в крокодиловые прогибы. Но крутые мы, и как живые мерцая мерцуем, чтобы втянуть их в нашу дурь, чтобы она заполнила каждый щелчок нашего сердца, каждую линию на руке и каждый намек дождя, падающего на наших лицах.

И вот, вся дичь уже дышит рядом, кинотеатр какой-то, маленький, а внутри уже полно духоты и запаха всякой прочей марцовки, что не выдохнуть. Медитируем, чтобы не слиться, и входим.

Кресла жутко удобные. Жуют глаза, ярко освещенный экран крутится, и фильм начинается. Рвут зомби кого-то там, и рэперы просто мутят свою дурь. Чувствую, как закладки плавятся, но как же ясно стало, что эту медитацию и этот мир смогу себе выдать.

"Братан, а че, изи, накатить на дурь еще?"

"Да, но ночь уже аш хуй и дурь сейчас смутится, очень смутится. Но давай попробуем!"

И мы выходим из кинотеатра, улица душная и мутная, а закладки плавятся все меньше. Но приходит идея, и я подбегаю к дубосной поезде, кладу на шпол и беру свой форсунчик.

"Че ты делаешь?!"

"Дубос, мы сделаем кодинчик, чтобы долго дурь катить!"

Дубос: "Братишка, ты охуеть какой красавчик! Я с тобой!"

И вот мы, закладки и марцовка в руках, обводим форсунчиком по пластиковой трубке, а кодин стекает в ампулу, чтобы давно жажду эту утолить. Берем шприц и...

ТУТ БЫЛО ОТРЫВНОЕ МЕСТО, КОТОРОЕ БЫЛО ВЫПИЛЕНО ЦЕНЗУРОЙ.

Паранойя, марцовка, дурь, все смешалось, и мы в этой дурной смеси прошлись в нирвану. Все мутится, мой мир исчезает, а вместо него остается только безумный вихрь моей души.

Все плавно светится, сверкает и исчезает. Все идет наружу и уносит. Все оставляет

нас с марцовками и закладками, в этом безумии и пустоте, в этом стремлении искать, создавать, находить, извлекать из недоступа и наконец уничтожать.

Фин.